Головна
»
Допрос
»
Микола Шершун: «Гарантую – дітей не буде!»
Якщо хоча б теоретично припустити, що народні депутати також люди, то, мабуть, нічо людське їм не чуже. Це стосується і Дня дурнів або свята Сміху - 1-го квітня. Ваша «Параска» попросила світочів української політики поділитися свіженьким анекдотом і розповісти цікаву історію про дотепний першоквітневий жарт. Правда, багато з наших обранців заявили, що анекдоти у них в голові не тримаються і взагалі, не до жартів тепер – криза. Читайте!
Був у нас в прокуратурі один колега, дуже неадекватний. Вирішили ми пожартувати над ним. У журнал з телефонограмами ми вписали «розпорядження Генпрокурора» пройти психіатричну експертизу в диспансері. Наш колега зранку, першого квітня, вирушив до психіатрічної клініки. І з посвідченням працівника прокуратури штурмував кабінет головного лікаря, вимагаючи експертизи. Коли він дізнався, що це жарт, то дуже на нас образився.
Анекдот. Ходжа Насредін часто переїздив кордон на ослі. Митники мали інформацію, що той перевозить контрабанду. Багато разів його перевіряли, особливо сіно, яке віз осел, але нічого не знаходили. І от пройшло багато років і старий митник зустрічає Хаджу і питає: - Що ж ти возив у тій соломі?! Насредін відповів: так я не в соломі, я в ослі возив!
Я можу оцінити дотепний розиграш, але сам в них участі не беру. У мене ставлення до сміху – як до рудименту приниження. Це та процедура, якій підлягали дуже багато людей мого покоління. Висміяти, виглумити – ідеологічний засіб старої системи. Тому, на жаль, сміх поки у нас ще не став достаньо розкріпаченим. Я також ще не розкріпачився до тої міри, щоб вдаватися до розиграшів.
Я люблю безкінечну серію анекдотів про кумів. Заліз якось кум до кума у комору і виносить сало. Кум йому: - Куме, з комори йдете? Той: - Авжеж! - Сало несете? – Авжеж! – Так то ж мое сало?! – Авжеж-авжеж! І ще. Приїхав якось росіянин на гуцульщину і питає: - А как мне быстрее попасть в московское консульство? Йому відповідають: - Ракетою, буде дуже швидко!
Я живу в одному будинку з батьком – займаю мансарду. Кілька разів я його заливав водою. Тільки-но зробив він ремонт, як телефонує мені дружина і стривожено каже, що ми знову затопили родича. Я починаю визвонювати майстрів, на великій швидкості мчусь додому, звоню до батька, вибачаюся. А він не розуміє, про що я. Потім виявилося, що було 1 квітня і так пожартувала дружина.
Молодий шотландець їде на навчання в Англію і мати його наставляє: мовляв, будь обережним, бо англійці – дуже недобрі, егоїстичні люди. Через деякий час син телефонує додому, а мати його запитує, як там? Син каже, що мати була права: «Уявляєш, щоночі один кричить, а інший б`ється головою об стіну». Мати запитує: «А що ти робиш?». «Що-що, відповідає той, – граю вночі на волинці...»
До мене, як і до кожного народного депутата, приходить дуже багато листів від виборців. І от одного разу отримую я листа від мешканців міста Рівного, які просять прокласти в їхньому місті метро. І я там даю доручення, пишу резолюції, мало не ставлю підписа, аж раптом розумію: чекайте, яке метро у Рівному?! Виявилося, що було якраз перше квітня і листа написали мої друзі, пожартували так.
Анекдот не політичний, дитячий. Якось у четвертий клас до Петі прислали молоду, гарненьку вчительку. Він їй вирішив освідчитися і пише записку: – я вас люблю! Вона відписує: - а я дітей не люблю. На що Петрик компетентно вивів: – гарантую – дітей не буде!
Якось мене запросили на ділову зустріч до Варшави. Але її не відбулося. Я прилетів, а виявилося, шо це мене друзі так виманили на просто дружню зустріч. Це був такий розіграш.
Анекдот. – Куме, ви чули, що в Україні буде Євро-2012? - Не може бути! Недавно було по 7,50.
Шахтеру, коли він іде у забій, видають спеціальний наплічник з рятувальним знаряддям. За правилами, до виходу на поверхню він не має права його зняти. Навіть, якби хотів – не зміг би – шнурки наплічника закріплені намертво, їх можна хіба що розрізати ножем. І от з неуважними шахтарями жартували так. Коли той не слідкував за спорядженням рятівного наплічника, туди могли запхнути залізяку до
Джордж Буш запитуєу віце-президента Чейні: - Як гадаєш, який наш найбільший успіх за останні вісім років? Чейні відповідає: - Нам жодного разу не оголосили імпічмент!
Вот я вспоминал, вспоминал какой нибудь розыграш и не вспомнил – скучно живу, товарищи!
Придется компенсировать анекдотами. Приходит человек в банк и спрашивает: - Хочу положить деньги на депозит, к кому мне обратиться? Работники банка хором: - К психиатру!!! И еще один анекдот. Утро, два дворника метут во дворе. И вдруг сталкиваются спинами. Один спрашивает: - Коллега, а вы в каком созыве были народным депутатом?