или-були на світі троє політичних поросят. Звали їх: Юль-Юль, Ющ-Ющ і Ах-Ах. Одного разу їм випало щастя – провести Євро-2012 і для цього треба було побудувати стадіони. Але все літо вони гралися, грілися на сонечку, ніжилися в калюжах і не бралися навіть за холодну воду. Аж ось наступила осінь.  

-Треба подумати про Євро, любі друзі, - сказав Ющ-Ющ, -  Скоро приїде інспекція, а у нас ще нічого немає. Давайте вже будув ати.  

Але як сказав, так і забув. Друзям не хотілося братись за роботу. Набагато приємніше було гуляти і бавитися на луках, ніж рити землю й тягати каміння. 

- Мені в Донецьку такий стадіон будують, що у всіх щелепи відпадуть, коли побачать – думав найбагатший з них, Ах-Ах, - Бабла нємєряно, гуляй трудовий Донбас!” 

- Та встигнемо ми, до Євро ще далеко, стадіон обов’язково побудуємо в строк! – сказала Юль-Юль і побігла скуповуватися по бутіках.

 - А я краще, поки річка не замерзла, на рафтінг зганяю – поділився Ющ-Ющ своїм новим захопленням. 

З кожним днем Євро було все ближче і ближче, але поросята не поспішали. Вони гралися в свої політичні ігри, бавились та стрибали.  І тільки тоді, коли з УЄФА почали погрожувати, що заберуть право на проведення  Євро-2012, все ж таки вирішили взятися за будівництво. Юль-Юль вирішила, що простіше і швидше збудувати стадіон з соломи. Вже до вечора він був готовий і скрізь прикрашений червоними сердечками і рюшечками. Ющ-Ющ збирався теж швидко закінчити з цією нудною і нецікавою справою, тому взявся будувати стадіон-мазанку в національному стилі. Ах-Ах взагалі не переймався. За 300 мільйонів євро турецькі будівельники відгрохали йому крутий кам’яний стадіон на 55 тисяч місць. Тепер він тільки сидів, і хитро посміхаючись, грав в карти сам з собою.

Аж ось – затрусилися дерева, задвигтів весь ліс -  на галявині з’явився Вовк на прізвисько Мішель Платіні! У нього був такий рішучий вигляд, що по спині Юль-Юлі і Ющ-Юща пробіг холодок і хвостики дрібно затремтіли. Клацаючи зубами Платіні побіг інспектувати стадіони.

Юль-Юль першою добігла до свого солом’яного стадіону з сердечками, швиденько вдягнула найкраще плаття від «Луї Віттон», накрила стіл і стала чекати шанованого гостя.

Забігаючи в фуршетний зал, вовк ненароком зачепив плечем одвірок. Cтадіон затремтів, захитався  - і миттєво розсипався. „Ні фіга собі” – подумав по-французському Платіні, „Оце якість – собаці під хвіст!”.

Поки вовк приходив до тями, Юль-Юль шаснула повз нього і побігла до Ющ-Юща, який меланхолійно длубався під щойно висадженою калиною. Над стадіоном весело гуділи бджоли.

- У мене там стадіон завалився! – закричала Юль-Юль, - Що будемо робити?

„Спокійно – сказав Ющ-Ющ, - зараз ми його медком пригостимо, я лекцію про демократичний розвиток прочитаю годинок на 5-6, він засне і нічого не помітить. А завтра вкинемо в літак сонного – і бувай здоров”.

Вовк підбіг до стадіону з прутиків і хотів було зайти, але підсковзнувся на глечику, що стояв біля входу – і як вдариться лобом в стіну! Захитався стадіончик Ющ-Юща, та й розсипався!!! Тільки бджоли в різні боки розлетілись!

А поросята швиденько побігли в Донецьк, до Ах-Аха

.

-Ринат Леонідович! – кричать йому, - Відчиняйте!

Ах-ах зробив вигляд, що не чує і продовжував спокійнісінько грати в карти.

Аж тут Платіні вже опам’ятався і побіг навздогін. Поросята почали ще сильніше грюкати в двері донецького стадіону.

- Нас Вовк наздоганяє! Впустіть нас швидше! – кричали вони.

Ах-ах визирнув у віконце з віп-ложі й каже – А ви мені Криворіжсталь поверніть –тоді впущу.

-Добре-добре! – швидко погодився Ющ-Ющ, - Забирай!  Не наше- не жалко. Зараз я Валі подзвоню, вона все влаштує. І почав набирати номер...

Тим часом Вовк прибіг до кам’яного стадіону в Донецьку, по дорозі ледь не поламавши лапи на вибоїнах та відкритих каналізаційних люках. Там вже стояли всі троє поросят, святково вдягнені і безтурботні.

- Ось наш стадіон, любий Вовк, - промовив Ющ-Ющ. – Кам’яний, великий, як ми й обіцяли!

Вовк подивився на них, скривився й каже: –Знаєте, після того як я сюди добирався по цьому бездоріжжю, мені вас навіть їсти не хочеться. Йдіть ви в жопу!

Образився і пішов додому.